Для операцій з нерухомістю польські правові норми вимагають форми нотаріального акту під загрозою недійсності (як від поляків, так і від іноземців). Це означає, що будь-які договори, що призводять до зміни власника нерухомості, укладаються в присутності нотаріуса. Нотаріус перевіряє документи, що стосуються майна (насамперед його кадастрові реєстри, а також інші документи, які власник нерухомості отримує та подає – наприклад, витяг та виписку із поземельного реєстру, довідку про відсутність податкової заборгованості) та готує проект договору, який сторони укладають у його присутності, у формі нотаріального акту. Придбання нерухомості в Польщі іноземцями регулюється окремим законом. Правочин, вчинений з порушенням положень Закону, є нечинним. Як правило, для придбання нерухомості в Польщі іноземець повинен отримати дозвіл Міністра Внутрішніх Справ та Адміністрації.
Правова підстава:
Закон від 24 березня 1920 р. про придбання нерухомості іноземцями (Законодавчий Вісник за 2017 р., поз. 2278).
Іноземцем у розумінні цього Закону є:
- фізична особа, яка не має польського громадянства
- юридична особа, зареєстрована за кордоном
- група осіб без правосуб’єктності, які не мають польського громадянства або юридичної адреси в Польщі, яка має свою юридичну адресу за кордоном і була створена відповідно до законодавства іноземних країн
- юридична особа та комерційна компанія без правосуб’єктності, що має юридичну адресу на території Польщі, контролюється прямо чи опосередковано особами або компаніями, які є іноземцями.
Правова підстава:
Ст. 1 абз. 2 Закону від 24 березня 1920 р. про придбання нерухомості іноземцями (Законодавчий Вісник за 2017 р., поз. 2278).
Обов’язок отримання дозволу не стосується громадян держав ЄЕЗ та Швейцарії. Умови отримання дозволу:
- придбання нерухомості іноземцем не становитиме загрози обороні, державній безпеці чи громадському порядку
- придбання не заперечується міркуваннями соціальної політики та громадського здоров’я
- існують обставини, що підтверджують зв’язки іноземця з Польщею.
Підтвердженням зв’язків з Польщею може бути (наприклад):
- наявність польського громадянства або польського походження;
- шлюб з громадянином Республіки Польща;
- наявність посвідки на проживання:
- тимчасове, за винятком дозволу у випадку обставин, що обґрунтовують короткотермінове перебування в Республіці Польща та дозвіл на проживання для жертв торгівлі людьми (ст. 181 абз. 1, а також ст. 176 Закону від 12 грудня 2013 р. про іноземців (Законодавчий Вісник за 2024 р., поз. 769) або
- постійний або
- довгостроковий резидент Європейського Союзу;
- членство в органі управління підприємців, контрольованих прямо чи опосередковано іноземцями
- ведення економічної або сільськогосподарської діяльності на території Республіки Польща відповідно до положень польського законодавства.
Правова підстава:
Ст. 1a абз. 2 Закону від 24 березня 1920 р. про придбання нерухомості іноземцями (Законодавчий Вісник за 2017 р., поз. 2278). Ст. 181 абз. 1, а також ст. 176 Закону від 12 грудня 2013 р. про іноземців (Законодавчий Вісник за 2024 р., поз. 769, 1222, 1688). Звільняються від обов’язку отримання дозволу (примітка, винятки не поширюються на нерухомість, розташовану в прикордонній зоні та сільськогосподарські угіддя площею понад 1 га):
- придбання самостійного житлового приміщення в розумінні Закону від 24 червня 1994 р. про право власності на приміщення;
- придбання самостійного комерційного приміщення гаражного призначення або участі в такому приміщенні, якщо це пов’язано із задоволенням житлових потреб покупця або власника об’єкта нерухомості або самостійного житлового приміщення;
- придбання нерухомості іноземцем, який проживає в Республіці Польща не менше 5 років з моменту надання посвідки на постійне проживання або довгострокової посвідки на проживання як резиденту Європейського Союзу;
- придбання іноземцем, який є у шлюбі з громадянином Польщі та проживає в Республіці Польща не менше 2 років з моменту надання посвідки на постійне проживання або посвідки на довгострокове проживання для резидента Європейського Союзу нерухомості, яка в результаті придбання становитиме спільну сумісну власність подружжя;
- придбання нерухомості іноземцем, якщо на дату придбання він має законне право на спадщину в розумінні польського законодавства від продавця нерухомості, а продавець нерухомості є її власником або постійним користувачем упродовж щонайменше 5 років;
- придбання юридичною особою або комерційною компанією без правосуб’єктності, що прямо чи опосередковано контролюється іноземцями, для статутних цілей незабудованої нерухомості, загальна площа якої не перевищує 0,4 га на всій території країни в містах;
- придбання нерухомості іноземцем, який є банком і одночасно іпотечним кредитором, в режимі прийняття нерухомості у власність в результаті неефективних торгів у виконавчому провадженні;
- придбання або набуття банком, який є юридичною особою, прямо або опосередковано контрольованою іноземцями, акцій комерційної компанії з зареєстрованою на території Республіки Польща, юридичною адресою, а також будь-який інший правочин щодо акцій, вимагає дозволу міністра, компетентного у внутрішніх справах, якщо внаслідок цього компанія, яка є власником або постійним користувачем нерухомості на території Республіки Польща, стає контрольованою компанією, у зв’язку з позовним провадженням цим банком претензій, що виникають внаслідок банківської діяльності.
Отримання дозволу іноземцями, які є громадянами або підприємцями країн – учасниць Угоди про Європейський економічний простір або Швейцарської Конфедерації, не є обов’язковим.
Правова підстава:
Ст. 8 абз. 1 i 3 Закону від 24 березня 1920 р. про придбання нерухомості іноземцями (Законодавчий Вісник за 2017 р., поз. 2278).
Інформація актуальна станом на: .
Редакція порталу докладає всіх зусиль, щоб представлений контент відповідав законодавству, був актуальним (станом на дату публікації, вказану на кожній підсторінці) та корисним для користувачів. Ми залишаємо за собою право на те, що контент, розміщений на порталі, носить виключно інформаційний характер і лише загалом представляє суть порушених питань. Він не є консультаціями чи юридичними висновками в окремих випадках і не повинен бути єдиною підставою для прийняття рішень щодо вирішення конкретних правових проблем. Для отримання індивідуальної правової допомоги необхідно звернутися за консультацією до кваліфікованих осіб.